Державний Герб – це символ, який
презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема,
зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави.
Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій
території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг.
У вигляді держаної символіки він використовувався князями часів Київської Русі,
став держаним гербом УНР, у ХХ столітті як символ репрезентував різні політичні
організації. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує
тяглість і спадкоємність традицій нашої території.
З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний
магічний знак, оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох
пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий
серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях
з ІІ ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба
(сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).
За часів Київської Русі
тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на
монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
За матеріалами енциклопедії,
посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з
візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир
Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку
зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.
25 лютого 1918 року в
Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.
Залишався він гербом гетьманської держави Павла Скоропадського, а також
Директорії.
Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена в травні 1920 року у проекті конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге – спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року. Сучасний малий Державний Герб України, один із трьох її офіційних символів поряд з прапором і гімном, було затверджено постановою Верховної Ради України №2137-ХІІ від 19 лютого 1992 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар